Патологія повік, при якій зміщується верхнє або нижнє повіко всередину коньюктивального мішка, виникає контакт ока з шкірною поверхнею і шерстю - називається заворотом повіка.
Головним фактором виникнення даної патології є велика довжина повіка, анатомія голови тварини і положення очей.
Також ще одним фактором є спадковість.
Діагностика
Діагностувати патологію досить просто через специфічні клінічні ознаки.
Такі як:
-Прищур очей (блефароспазм)
-Слизо-гнійні виділення з очей
-Занепокоєння тварини та особлива увага очам, розчухи лапами
-Сльозоточивість
-Ерозія на рогівці
-Судинний кератит
-Язва рогівки
-Корнеальний секвестр
Лікування потрібне хірургічне. До нормального стану повіко повертається за рахунок блефаропластики відразу після операції. Принцип в укороченні довжини повіка (клиноподібна резекція або кантопластика) і в видаленні ділянки шкіри уздовж ребра повіка. У деяких, більш складних, станах необхідна комбінація методів хірургічного втручання (брефаропластика з фіксацією і резекцією складок шкіри на лобі).
Після проведення вищевказаних процедур тварині призначають антибіотикотерапію (таблетки або ін'єкції) і антимікробні препарати у вигляді очних крапель. Також призначають носіння єлизаветинського коміра.
Шви знімають на 14й день після проведення операції.
Клінічний випадок:
На пройомі у лікаря в кота породи сфінкс при огляді були виявлені кератит та заворот нижніх повік. Було вирішено провести тарзорафію (тимчасове зшивання нижнього та верхнього повік між собою) для виключення натирання роговиці шкірою нижніх повік та можливості відновлення цілостності роговиці.
Через два тижні було знято шви та проведено пластику нижніх повік.
